Довгі вії гості злякано пару разів здригнулися і ніби налиті свинцем закривай-чи вже затуманились оченята, чарівна голівка безвольно опустилася на груди, а руки рас-слабленно впали на коліна ...
***
- Дитинко, ти сьогодні мене здивувала, сама зателефонувала, розповіла про ноутбук, зустріла як рідного ... Та ще так одягнена! - Владик барственно лежав на дивані і перекладав м'ясоїдний погляд то на новенький, наворочений ноутбук, який хтось подарував дівчині, але та, у свою чергу, вже пообіцяла передати йому безоплатно (тобто задарма, як казала одна мультяш-ва героїня), то на чорну павутину платтячка, швидше за відкриваючого, ніж приховує, хоча й знайомі, але не перестає від цього бути дару опуклості, навіть в роті пересохло. Задуматися над дивовижними метаморфозами у Владика не вийшло, замість голови вже включилася в процес головка, і відповідно в головний мозок не надходило в достатній ко-кількостей крові. А тут ще з смиренним поклоном дівчина подала йому келих з якимось Напіт-ком, який відразу ж був ужитий за призначенням, залпом. Дівчина вийшла на кухню ще за якимось сюрпризом. В очікуванні дива, Вадик квапливо скинув з себе одяг, трохи пофарбував-вався перед дзеркалом, вивчаючи голі кицьки причину чарівної зміни, потім стрибнув на диван, взяв зі-відповідний моменту позу і ... заснув. Чи то позначилася тяжкість багатоденного неробства, чи то тужливо музика, що заповнювала кімнату, але, незважаючи на порушення, приходу дівчини він не дочекався. Тим часом, дівчина, повернувшись до кімнати, рівно через п'ять хвилин, окинула поглядом лежить тіло, набрала номер по телефону і коротко, рівним, байдужим голосом промовила в трубку: «Все готово». Також спокійно вона відкрила замок вхідних дверей, сіла в кутку кімнати і наче скам'яніла.
***
Чаклунка увійшла в кімнату майже нечутно, навіть не зробивши спроби зателефонувати або постукати перед цим, як ніби знала, що її чекає. Не звернувши жодної уваги на дівчатами-ку, вона відразу проїхала до дивана. Встала над молодою людиною, втупивши в нього пронзітель-ний незмигний погляд, а через деякий час ще й задихала в унісон з ним, потім почала щось говорити тихим, низьким голосом. Через деякий час це вже був якийсь дивний діалог, оскільки Владик хоч і продовжував лежати із закритими очима, тільки злегка подрагі-вали повіки, але при цьому чітко відповідав на її запитання.
Мабуть задовольнивши свою цікавість, гостя підійшла до дівчини, що щось неголосно про-ізнесла і легенько штовхнула її в чоло.
- Ви?! Як ...
Чаклунка приклала свою руку до рота дівчини, даючи зрозуміти, що зараз не час Вопром-сов та поцупила її на кухню.